* * *
О як переживаю я весну!
Щодня, і щохвилини, і щомиті!
Оголений так відчуває ниті
Любові, що летять в повітрі – звиті
З атомів свічення... іще чутного сну,
З волаючих кровинок до небес,
Із фібрів дихання... з припливів і відпливів
Материка, що хлинули як зливи,
Являючи це диво із чудес:
Любов! – всевидіння;
а відведи зрадливо
Співдихання – втече у інше місце диво
Й прощай , прощай, мене не зрозуміє
Й загине світ – моя любов зміліє;
Світе, прощай – і ти – любов із сну!
О як переживаю я весну!
1989
О як переживаю я весну!..
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2018
Свидетельство о публикации №118021409565
Свидетельство о публикации №118021409565
Рецензии