смк 280. Песня печальная, песня забытая...
Вдруг залетела в окошко открытое…
И омрачилась за окнами высь:
Солнце погасло, а звёзды зажглись.
Как мне себя от тоски уберечь?
В доме хватает оплавленных свеч.
Свечку зажгу, растворюсь в тишине,
Свет неземной засияет во мне.
2016 год. Из книги "Струна молчаливого крика" (2017)
Свидетельство о публикации №118021400115
Почти перевод с продолжением
Пісня тужливая, пісня забутая
Раптом злетіла в відкрите вікно.
Сонечко згасло, у темряву скутеє,
Зірки засяяли, стало темно.
Як зберегтися од туги одвічної?
Свічки у домі моїм обпливли.
Я запалю хоч одну. Так, від відчаю.
Світ неземний враз засяє в мені.
Все пригадаю: дитинство та й молодість,
Все, що забула на протязі літ.
Була незламна я, була я гордою,
Річку життя переходила вбрід.
Я не боялася, я не стидалася.
Пісні лунали веселі мої.
Тільки хороше буде, здавалося
Та… не судилося щастя мені.
Пісня забутая, пісня тужливая
Душу розбурхала трохи, на мить.
Спи, моя донечко. Спи, моя милая.
Може тобі у житті пощастить?...
Георгий Олегович Хват 17.02.2018 09:54 Заявить о нарушении
Елена Зернова 17.02.2018 10:27 Заявить о нарушении