Розігралась хурделиця. Вже не жартує.
Сипле й сипле пухнастою манною з неба...
І дерева у білім вбранні, як статуі
Джакометті, чи може самого Родена,
що так само в холодній і гордій зневазі
був байдужий до ніжності теплого серця,
як байдужий цей сніг до усього на разі..
Пада й пада на все що живе і вже мертве.
Це незвично у краі, там, де дош це найгірше.
Там де сонце панує до року над світом.
Там, де юний Бодлер написав своі вірші
і прославив поезію зоряним цвітом..
Затихає хурделиця... Знову поверне
на буденне і звичне в далекому краі...
І для нього сніги - щось страшне і химерне.
Та нічого. Це добре... І холод хай знають..
9 лютого 2018 р
Метель укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118021307293
Свидетельство о публикации №118021307293
Рецензии