Приречені на вічнеє тяжіння,
Орбітою життя несуться долі.
Заручники буденного кружіння
Стають раптово ...Греєм та Асоллю.
Або, самотні, губляться у світі
Чужих зірок, галактик і квазарів...
А десь вітрила сяють у блакиті
Далеким маревом рожевих мрій і чарів.
Уламки звуків і слова без рими
Чекають музу в пЕрвіснім бажанні,
Поки любові вічні пілігрими
Торують путь жагою і ваганням.
Повінчані польотом неосяжним,
Розділені далекими світами,
Асолі з Греями, удавані і справжні,
Шукають щастя спраглими вустами.
Асоль
© Copyright: Петренко Ольга, 2018
Свидетельство о публикации №118021301259
Свидетельство о публикации №118021301259
Рецензии
Чудова українська лірика!!!:)З повагою, Валерій.
Валерий Масагор 18.02.2018 19:30 • Заявить о нарушении
Валерий Масагор 18.02.2018 19:30 • Заявить о нарушении
Вдячна Вам щиро, Валерію, за похвалу!)))Так приємно!
Петренко Ольга 11.03.2018 02:03 Заявить о нарушении
Петренко Ольга 11.03.2018 02:03 Заявить о нарушении