День прокрадається в ранку ясну царинУ,
аби хаОсу краплиною спокій порушить
і поневолити серця мого глибину,
і розбудити дрімаючу змучену душу.
БАйдуже дню до моїх безкінечних боїв,
відлік яких починається з його прихОдом...
рвуться, як струни, пошарпані нерви мої,
топиться пам'ять, шукати не нАвчена броду.
Вечір, як лицар, рятує від грубості дня,-
сутінки теплі вкривають, ховають, лікують...
так, наче ми з ним з народження близька рідня,-
братик турботливий, що за сестрою слідкує.
Сон накриває зненацька, на пару годин,
вижила щоб, не злякалась наступного бою...
Бог обнімає і лагідно каже :
- Іди!...
ти не спіткнешься, бо Я невідступно з тобою.
Бiй
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118021205159
Свидетельство о публикации №118021205159
Рецензии