***
Вечір...Квіти цвітуть коло хати,
Ось дивись заплели увесь тин,
Мати вийшла щоб їх поливати,
Буде думати,як там мій син.
Виріс син,і поїхав із дому,
Полетів у далекі краї,
А вона,геть забувши про втому,
Все виплакує очі свої.
Важко їй до розлуки звикати,
Як хто серця шматок відірвав,
Стала пусткою рідная хата,
Як ти мамо?Ніхто й не спитав.
Це життя,і так часто буває,
Наші мами на старості днів,
І печаль,і самотність долають,
Все чекають з дороги синів.
© Copyright: Раиса Савич, 2018
Свидетельство о публикации №118021204359
Свидетельство о публикации №118021204359
Рецензии