Зов души - такое чудо. Лидия Скрипка

"Зов душi дива одвiчнi зрозумiлi двом"

Ти купаєшся в промінні животворному моєму
І в нічному безгомінні знов продовжуєш поему.

Хто знайшов весну у січні – серце вигріє незряче.
Зов душі – дива одвічні зрозумілі двом, тим паче.

Чи небесне мерехтіння, чи од сонця тепла стежка,
Разом – променів плетіння, почуттів жива мережка.

Ніжно-лагідної пряжі розмотаємо клубочки,
Хай збадьорять нам пейзажі – наших видихів рядочки.

Знов весни розчують трелі душі люблячі гарячі,
А чарівні акварелі втихомирять біль невдачі…
-------------------------
«Зов души – такое чудо» Лидия Скрипка

Ты купаешься в лучах чудодейственных моих
И в вечерней тишине снова пишешь новый стих.

Кто нашёл весну зимой – сердце запоёт незряче.
Зов души – такое чудо, двум понятное, тем паче.

То ль небесное мерцанье, то ль от солнышка дорожка,
Вместе – лучиков плетенье и живая чувств мережка.

Нежной и смиренной пряжи размотаем мы клубочки,
Пусть взбодрят они пейзажи – наших выдохов рядочки.

Снова трель весны услышат души любящих, горЯчи,
Акварели успокоят боль души, боль неудачи…