Чекання

Вероника Тушнова
(перевод на украинский)

В душі, як нездоланний холод…
Здається, видохнеш – і пар!
Лише очами наче молод
Та серцем, мабуть, дуже стар.

Давно живеш собі в спокої…
Й життя сприймаєш   благодать.
Якби  ж ти долі знав такої,
Що значить все життя чекать!
               
Як сИдіти, зчепивши руки,
Біль  намагаючись  збороть ...
Ти вже забув, що можуть звуки
Пікти та й ранити, й колоть ...

І дзвін дверних прозорих стулок,
Хтось он, наблизився на крок,
І кожен шелест, наче морок,
Як грім несеться до зірок!

Чекаю – й ні кінця, ні краю
І день порожній, ледь гребе ...
Нехай не я, нехай другая
Чекати змусить і тебе!
*****************************
оригинал:
Вероника Тушнова — Ожидание

Непреодолимый холод…
Кажется, дохнешь- и пар!
Ты глазами только молод,
сердцем ты, наверно, стар.
Ты давно живешь в покое…
Что ж, и это благодать!
Ты не помнишь, что такое,
что такое значит ждать!
Как сидеть, сцепивши руки,
боль стараясь побороть…
Ты забыл уже, как звуки
могут жечься и колоть…
Звон дверных стеклянных створок,
чей-то близящийся шаг,
каждый шелест, каждый шорох
громом рушится в ушах!
Ждешь- и ни конца, ни края
дню пустому не видать…
Пусть не я, пускай другая
так тебя заставит ждать!

картинка из Сети