Шумить лиш вітер на могилі,
Живії квіти колиха.
Нічого ти зробить не в силі,
Лиш сум за душу побира.
2
З очей течуть рікою сльози,
Ти їх не в змозі зупинить!
І серце завжди у тривозі!
Здається, що застигла мить!
3
Нічого вже тобі не треба!
Здається, ти не хочеш жить!
Та марно! Жити таки треба!
А час все зможе залічить!
4
Проходять дні, проходять роки,
Спадає камінь із душі
І робиш ти свої вже кроки,
Сама, без рідної душі.
5
А сонце в небі не так світить,
Весна вже не така красна.
Коли вже Бог все перемінить?
Ніяк не дочекаюсь я.
6
Та прийде час, коли з тобою,
Зустрінемось у висоті!
І щастя потече рікою,
Якщо будемо ми в Христі!
7
Бо Бог життя бере й дарує,
Йому видніше, як робить!
Життями нашими керує,
Тож Він всіх взмозі ВОСКРЕСИТЬ!!!
АМІНЬ!
1.09.17.
83. Шумить лиш вiтер на могилi!
© Copyright: Ганна Горбатюк, 2018
Свидетельство о публикации №118021111529
Свидетельство о публикации №118021111529
Рецензии