Ой, чому козаче, ти так зажурився?

Ой,  чому  козаче,  ти  так,  зажурився?

Ой,  чому  козаче,  ти  так, зажурився,
Чи  не  маєш  жінки,  тому  й  засмутився.
Чи  не  маєш  жінки,  та  й  своєї  хати,
Скажи  мені  друже,  мені  скажи,  брате.

Та  маю  я  жінку,  тільки  язикату,
Гарну  і  звабливу,  та  трохи,  пихату.
Є  в  мене  і  хата,  є  і  малі  діти,
І  чомусь,  не  можу,  тому  я  радіти.

Як  в  похід  збирався,  жінка  голосила,
Що  б  і  не  вертався,  Господа  просила.
Мабуть  і  не  знає,  козак  Бога  має,
Який  у  поході,  завжди  помагає.

Воріженьків  лютих,  козаки,  розбили,
В  неньку – Україну,  вони  б  не  ходили.
В  полі  їх  могили,  тільки  вітер,  свище,
Будуть  пам’ятати,  довго,  боєвище.

Вже  й  пора  додому,  що  мені  робити,
Чи  зможу  я  знову,  жінку  полюбити?
Скажи  мені  друже,  дай  добру  пораду,
Заспокой  і  серце,  посій  в  нім,  розраду.

                00:05.10.02.2018.