Ще тільки вчора…
Ще тільки вчора пасма золотисті
Береза приміряла, як дівча,
І красувалась кольором у листі,
Воно ж вогнем горіло, як свіча…
Сьогодні вже зима гуляє в душах,
Хоч снігу і морозів ще нема,
Але вона, напевне, надолужить,
Й не треба хвилюватися дарма.
Засипле снігом вулиці і хати,
І ніяк буде вийти із двора,
І зиму ще ми будемо прохати:
«Ну досить вже! Весні уже пора!..»
Але зима до березня ще буде,
І сипать сніг, й морозить задарма,
Аж доки сонце землю не розбудить,
Дивиться в очі буде нам зима.
І лиш весна у сонячнім полоні
Стривожить душу: як біжать роки!
Недавно були в осені полоні,
А вже й весна, - вертають ластівки…
І лиш по дітях бачим, як старієм,
По внуках лічим мудрості літа.
В дитинстві подорослішати мрієм,
А старість нам років не поверта…
Автор Тетяна Лісненко
Только вчера
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2018
Свидетельство о публикации №118021010091
Свидетельство о публикации №118021010091
Рецензии