Я бачу сповiдь в твоiх очах...
Десь каяття, а десь може страх.
Я чую думок твоiх шепотiння...
Молiння...,а може прозрiння...
Твою заплутанiсть вiдчуваю,
Що вiэ смутком та вiтром жалю.
Твою стурбованнiсть...,а що буде?
Чи пiду я, чи може забуду?
Тебе я поглядом швидко вбиваю.
Я забуваю...i знову стрiляю.
Мене всю холодом пробираэ,
Коли я руки вашi згадаю.
Довiра вся провалилась пiд землю...
То краще так...нiж в туманi даремно...
5.12.2017
Т.Душа
Прозрiння...
© Copyright: Татьяна Душа, 2018
Свидетельство о публикации №118020906548
Свидетельство о публикации №118020906548
Рецензии