де небо здобулось гірській емалі
з неізреченно світлою печаллю
й по всій оздобленій на перламутрі скрині
возносить ангелам для пропечатки
жовті мальви! —
із вузликами і стебе;льними шнурками:
уважно жить: вдячно й сердечно,
вічно й нині...
о Боже всесвятий у благостині
як мало це їхнє купається в загалі
і вічно й далі...
і вічні далі!
і — лики всіяні! —
мов небо віднайшло скарб у рабині...
і — вдовж по берегу і краєм моря
біг драгиней...
це Кіммерія
пізнаю настроєну для слуху річ:
вічно і нині.
Чого це злегка «тронуті»:
живучи ребрами ж в святині?
князь Ігор з півдня утікав
бо видно — що Марію упрохав,
раз вже прибіг до Пирогощі, що на площі...
буває ж з нехудожніми оказія така...
17.01.2006
Я в Тебе вдома
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2018
Свидетельство о публикации №118020904556
Свидетельство о публикации №118020904556
Рецензии