Я вінок собі сплела
спогадів далеких…
Одягла його й пішла
до гнізда лелеки.
Тут під дубом віковим
ми тоді мирились
Прожила я стільки з ним,
та ми все сварились.
Між беріз турнік стояв –
мовби груши гирі,
Він колись мене кохав,
та мабуть не вірив...
Ми з тобою розійшлись
через наші сварки,
Та ти довго не журивсь
Тай пішов до Варки,
А я теж не ликом шита –
довго не барилась,
Покохала чоловіка
та з ним одружилась.
-----------------------
Вiнок спогадiв
© Copyright: Фаина Янко, 2018
Свидетельство о публикации №118020904437
Свидетельство о публикации №118020904437
Рецензии