Храбрый Ёжик

(казка)
Це все трапилося в лісі
Де дерева до небес
Де птахи співають пісні
І розбійникам є зле...
Тож сідайте в купку разом
І послухайте як вовк
Поплатився за образу
Тож почнемо-
Їжачок біжить до дому-
Сонечко за обрій йде,
Яблука солодкі знову
Діточкам своїм несе.
Поспішає їхній тато
Підправляє рюкзака
Але раптом на стежині
Він побачив хижака!
Стій ! Куди так поспішаєш?!-
Сірий з темряви гукнув-
Це моя стежина! Знаєш?
Їжачок йому кивнув:
Знаю- знаю Вовче брате,
А чому вона твоя?...
Нас у лісі тут багато-
Значить стежка і моя!
Разом ми її робили,
Підчищали бур’яни.
Але я не пам’ятаю
Де ж Сіренький, були Ви?
Знаєте мені здається
Вас тут зовсім не було…
А в самого думка в’ється ;
Щоб мені допомогло?
Поки ми носили воду,
Що накрапала дощем,
З усіх сил тягли колоду
Ви хропіли під кущем!
А по цьому, Сірий друже,
Відступіться -я пройду,
Тай балакати не дуже
Я хотів би з вами тут…
Але вовк стоїть як камінь-
Не пускає їжака
Їжачок струснув голками,
Зняв зі спини рюкзака,
М’ячиком зробивсь колючим-
Підкотивсь до самих ніг…
Вовк від болю заканючив
І миттєво в лісі зник.
Їжачок постояв трохи,
Подививсь йому у слід,
Не жалкуючи нітрохи,
Стежкою побіг на схід…
За хвилину стукіт в двері:
Я вже тут, біг з усіх сил!
Накривайте до вечері!
Зараз вмиюсь і за стіл…
Повечеряла родина-
З’їли яблука усі,
Мама печиво зробила,
Найсмачніше- на росі!
А у вечері, у ліжку,
Діти слухали казки,
Як вовків ганяють в лісі
Велетенські Їжаки!