Грiю руки...

 
Грію руки в забутій любові…
Як же ранять оці холоди!
До тепла у єдиному слові
Ти веди мене, пам’ять, веди.

Де ромашка-ворожка сказала:
«Вірно любить, тут зайва журба!»
Та було пелюсточків замало
І не справдилась та ворожба.

Знаєш, вперше і, мабуть, востаннє
(Гей, думки мої, так не спішіть!)
Хочу руки, зігріті коханням,
Притулить до твоєї душі.


Рецензии
Дуже гарні і щирі рядочки. Дякую тобі,Наталочко за творчість. З теплом Віра.

Вера Бондаренко-Михайлова   10.02.2018 21:41     Заявить о нарушении