Блукаю по місту, а бачу село.
Багато там друзів у мене було.
Хатина стояла, бузок під вікном,
Та роки минули пройшло все як сон.
Нема вже хатини, батьків вже немає
І сум мою душу, як вітер, проймає.
Село опустіло, сумують двори,
Не чути дзвінкі голоси дітвори.
Усі десь подались в далекі світи,
Щоб долю для себе щасливу знайти.
Лиш плаче в дворі верба-сирота,
Що вже тут минули щасливі літа.
Спомин
© Copyright: Александр Цихач, 2018
Свидетельство о публикации №118020809992
Свидетельство о публикации №118020809992
Рецензии