Роки - не бiда

Там, де ромашка цвіте –
Замріяна доля,
Там споконвічно святе,
Вітрам сивим воля.
В золоті тонуть хліба,
Леліють росою,
Нова дитина ступа,
Сп’янівша красою.
Линуть в минувщину з гір
Нестримні потоки,
В казку досвітню повір-
Сміліш стануть кроки.
Не осягнути повік
Нам сущої правди,
Крапля води – і весь вік,
Ковтнув- не дістати.
Мати мене вигляда
У білій сорочці,
«Доню, роки не біда,
Коли в душі сонце.
Доню, за тим не жалій,
Що прожите з честю,
Сумніви гіркі розвій,
Зірви з серця клешню».
Поїзд нестримно летить
В крутих перегонах,
Я відчуваю щомить
Твою, мамо, втому.
Шапки старезні дуби
В пошані знімали,
Де залишали сліди
Твої ноги, мамо.
Сповнена синню ріка
Очей твоїх, нене,
Голову срібну торка
Рука твоя й нині:
«Доню, роки не біда,
Біди довгі крила,
Змила цілюща вода-
Я ж Бога просила,
Доню, молитва свята
Повсюди літає,
Через сурові літа,
Де донька ступає…
Доню, роки не біда,
Зніми свою втому,
А як прийдуть холода,
Чекатиму вдома…»
2012р.