Побег свадебного транспортного средства

Коли мій білий кінь побачив,
Що тепер нести йому не тільки одного мене.
Дав чосу, тільки он копита застучали,
Роняючи при цьому на асфальт - сніданок ранній свій...

І що ж тепер робить?
Нести я мушу, дружину милу та легку,
Життя сумісне тільки почалося...
Легкої долі не обіцяв мені Господь.

Та видно ще здавна так в світі повелося,
Бика що вільний був, беруть за роги різко...
Виснажують, свободу  щоб забув,
Та не дивився навкруги, на інших він телиць.

О клятий ти "Сірко"! Породистий ти зрадник!
Я пестував тебе, як мале дитинча.
З руки кормив вичосував і гриву,
Копита всі твої обточував лиш сам...

А ти мені таку свиню, узяв та і підкинув...
Хай тобі грець, тебе наздожену.
Ти не дивись, що я гружений,
В мені палає пристрасті вулкан !

Тримайся клята ковбаса, підеш ти на закуску,
Я тещю нагодую власноруч, тепер от пуза.
Оце лише я милу донесу, до хати,
А там ховайся, хоч б ні, капець тобі!

"Милий, так сильно не кричи! Бо тобі сили,
Потрібні будуть у ночі... Тобі це гарантую...
А кінь, що там і сам прийде, такого ярого вівса,
Як в нас, не знайде більше він ніде.

"Сірка" не бий, він наш тепер, худоба дуже добра,
Згодиться в полі, тарантас тягати буде.
Та не хапай так жадібно повітря, неси повільно,
Не гойдай, бодай на землю вивернеш мене,

Тебе сама пущу я на шашлик, бо плаття  це,
Моє весільне, як і ти на все життя!"

08.02.2018 (08:08)
для Сані "Казантип"