Мені тебе шкода, мій любий друже.
Ти не прозрів і ходиш манівцями.
Не можеш того бачити, байдужий,
Що душу раниш прикрими слівцями.
Тобі так важко відшукать сердечність.
Тобі душевні не знайомі болі.
Яка важка зізнань цих недоречність –
Душа моя приречена в неволі.
Так болісно стискає мені груди.
А щем сердечний стукає у скроні.
Не допоможуть навіть добрі люди –
Баскі літа промчалися, мов коні.
Я пролечу крізь грізні блискавиці –
Сльозою буду душу гартувати.
Не зломлять мене зради-вогневиці.
Ще може розцвітуть мої блавати.
Тобі бажаю втрату цю збагнути.
Мене у серці можеш не тримати.
Тебе ще може доля пригорнути.
Шкода, що не навчився ти кохати.
Менi тебе шкода, мiй любий друже
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2018
Свидетельство о публикации №118020812367
Свидетельство о публикации №118020812367
Рецензии
Віро, так тепло у Вас. Вірш щемливий, між рядочків читається затаєна надія, що словами щирими його можливо ще повернути чи щось змінити. Дякую. Дуже гарно написали.
З повагою -
Нина Трало 09.02.2018 15:00 • Заявить о нарушении
З повагою -
Нина Трало 09.02.2018 15:00 • Заявить о нарушении
Щиро дякую вам ,Ніночко!Радію,що твори припали до душі.Натхнення вам та нових творчих знахідок. З любов'ю я.
Вера Бондаренко-Михайлова 09.02.2018 15:26 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 09.02.2018 15:26 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.