Нiчне... Людмила Юферова

http://www.stihi.ru/2018/02/08/5031


Оригінал:


Кватирка протягом регоче,
За хмару зачепився сон,
І витікає в прірву ночі
Думок розбурханий озон.

Видзенькують зірчасті рими
О лезо вітра-палаша,
А за фіранками старими
Дрижить сполохана душа.

Стою, притиснувшись до світла,
Що м’яко з місяця тече,
А холод зимного повітря
Стиска оголене плече.

А ніч майстерна у роботі –
Вона художника незгірш!
У напівсписанім блокноті
Безжально мій шматує вірш.


Перевод с украинского Светланы  Груздевой:


От сквозняка хохочет фортка,
За тучу зацепился сон.
И в бездну ночи льётся вёртко
Дум растревоженный озон.

Звездой позванивает рифма
Коснувшись ветра-палаша,
А по-за шторами, как нимфа,
Дрожит испуганно душа.

Стою притиснувшейся к свету,
Что мягко с месяца течёт…
А холод зимнего привета
Жжёт оголённое плечо…

Ночь – мастерица, как по нотам, –
Художнику покажет шиш!
В полуисписанном блокноте
Безжалостно кромсает вирш…