Побита палями. Поволі,
Не вірила в жадане. Долі,
Не плакалась.Згорнувшись в біль...
Злизала з стегон,-крихту. Сіль...
Вважала,силою пізнати.
Зважати варто,-не зважати...
На кількість слів що звідусіль.
Впивались кількістю злоби.
Спитавши хто й чому зробив?
Навіщо потяг? Що би бив?
Думками,вірно наполегло?
Знесилі мучаються стегна...
Струмок...кохання! Пив би й пив.
Та вся надруга щастя стерла.
Байдуже,хто...й що говорив.
(Понкратова.О.В.)
Побита палями
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118020707952
Свидетельство о публикации №118020707952
Рецензии