Ми в душі - залишились дітьми,
Хоч здавалось -дорослими стали.
в снах дитячих - від грішной землі
Відірватися могли. І літали...
Наче в стіг назбирались роки.
поважніли, і мрій не вже не мали.
Не злітали. тепер навпаки -
Крила в курній коморі тримали.
Тому, віримо може під час -
Коли серце втомиться невдахой
Душі наші, як сяйво, від нас
В далину будуть плинути птахом.
А в душi - ми лишились дiтьми...
© Copyright: Коломоец Людмила Ивановна, 2018
Свидетельство о публикации №118020711758
Свидетельство о публикации №118020711758
Рецензии