Замріяно летять сніжинки,
Лягають тихо на плече,
Зима святкує вже обжинки
І скоро сонце припече.
Лютують і скриплять морози,
Змітає віхола сліди,
Та крапають зі стріхи сльози,
Сніг набирається води.
І зашумить, ледь блисне сонце,
Рвонуть до рік із гір струмки,
Весна постукає в віконце,
Торкнеться променем руки.
Загляне в очі, підмалює
Рум'янець ніжно на щоках,
І вдвох із вітром затанцює
По сонцем вигрітим, балках.
Візьми до рук промінчик ніжно,
Хмаринку в коси заплети,
Всміхнися долі, неодмінно
Лід в своїм серці розтопи.
Всмiхнися долi
© Copyright: Виктор Гала, 2018
Свидетельство о публикации №118020609758
Свидетельство о публикации №118020609758
Рецензии
Вікторе!Щиро дякую за чудову лірику.До зустрічі на фествалі .Надію маю,що поспілкуємось.
Вера Бондаренко-Михайлова 24.03.2018 10:27 • Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 24.03.2018 10:27 • Заявить о нарушении