Гордуючи злітає вітер.
У синю,доле,-далечінь.
Спочинь.Луна іде,-спочинь.
І стихло вмить усе. Усе...
І я вслухаюсь.Що там чути.
Так хочеться нарешті бути.
І я там онде...онде є.
Де вітер розправляє крила.
Його моя любов звільнила.
Звільнила. Й далі понесе.
Понад усе...несе у гору.
Крилом спіймає хвилю мору.
На трави гляне.Лине в низ.
Земля жадана.Ніжна хвиля.
За милею ось знову миля.
Вдихнув. Осів. Ну ось і все.
Гордує вітер та несе.
Несе життя моє. Змарніла.
(Понкратова.О.В.)
Змарнiла
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118020608526
Свидетельство о публикации №118020608526
Рецензии
