Я стомився...
Чекати...
Бажати...
Мовчати...
Твій метелик торкнуся чола, і злетів
до негоди, щоб там принагідно обрати
свіжу кров...
Я стомився...
А Ти й поготів!
І ще б пак!
Так безжально створити подібне,
і померти розп’ятим!..
Вам досить?..
Чи ще?..
Дав молитву? - Вона одиницям потрібна...
Дав любов? - І вона висиха за дощем...
Віднайти?!
Ти ж не бачив...
Не чув...
Не заплакав...
Розумію - нас надто багато для сліз...
Трохи спокою дасть передранішня мряка,
щоб дует хоч колись повторився на біс...
І у тому повторі твої блідолиці
розпізнають себе у люстерках кривих,
де давно відбиваються сни з репетицій
ритуальних відходин живих від живих...
Лихоманка
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118020604552
Свидетельство о публикации №118020604552
Рецензии