От бачиш, мамо, я вже доросла,
Сама вирішую, що і як...
Так коротко обрізала волосся,
Ти б не дозволила,ну ніяк.
Чи чуєш,мамо, як б"ється серце?
На ньому є вже своя печаль,
І сліз наплакала вже озерце,
Ну де ж в житті цім і мій причал?
Ой,знаєш,мамо, порою складно,
Все вірно зробити, вгадати крок...
Життя таке, і б"є нещадно,
Та кожна помилка - свій урок.
Ой,мамо,мамо, до тебе хочу!
В дитинство знову, ну хоч на мить!
Де зайчики сонячні очі лоскочуть,
Де в грудях дитячих ніде не болить...
(06,02,2018)
Ой мамо, мамо...
© Copyright: Злата Левицкая, 2018
Свидетельство о публикации №118020611307
Свидетельство о публикации №118020611307
Рецензии