Я не хочу більше писати...
Все одно - ніхто не читає.
Все одно - нікого не гріє це багаття з білих доріг...
Що не вірш - то муки і втрати
на шляху від пекла до раю...
Що не день - мовчання холодне ці рядки січе, мов батіг..
Я не хочу більше спиняти
цю планету в русі пустому...
Все одно - за вічністю морок прибере каміння з душі.
Я не можу...надто затятий,
щоб не там поставити кому.
Світ не вартий скалків у серці, що карбують сни і вірші...
Я не хочу більше кричати...
Все одно - ніхто не почує.
Все одно - по вицвілих хмарах я крокую нині один...
Вам би - гроші, славу і чати,
а мене ці речі гальмують.
І тому - не хочу писати!
Все.
Римований карантин.
Кодований доступ до серця
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118020500770
Свидетельство о публикации №118020500770
Рецензии
Істина! Важко писати для сліпих і глухих...
Не Просто Скрипка 05.02.2018 09:52 • Заявить о нарушении
Не Просто Скрипка 05.02.2018 09:52 • Заявить о нарушении