ХIБА МУШУ? Я ПРО ДУШУ

Останні роки майже без лірики: зайшли життя з гірких у гірші, зійшли поезії на вірші; можливо, й час останній?
Ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня: й смерть, й "братерським" же окупантам; й всім паханам хана тут й там.
А довоєнні замальовки (чудики-етюдики...) наразі дивні й не мерзоті? І вона не ти?? Й ТИ Ж – НЕ ВОНА???

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

                ...знову заходила душа!
і знову вдома не застала.
сусідами переказала –
забачитись хотіла і чекала;
якійсь дарунки передала,
якісь слова: й що ще, – привіт?

                ...життя потягне на політ?
воно ж – суцільні колотнечі:
повиростали вже малечі,
і витісняють порожнечі, –
із ночі сон, а з дня людей, мов речі;
потреби, дії, мрії, – теж!

                ...й криві кілочки замість меж!
в котрих живуть, ба, – і ховають:
й п’янИці весело волають,
бо мають те, чого жадають;
тверезі теж, бува, співають:
як навівається, душа, – твоє?

                ...так всім, і злидням? 
– тільки твої хто є:
тим так й буде; то поки –
про кілочки замість меж,
не втягне що в політ,
шука, хоч зустрічі, душа...

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

                Дочiкуючися? - Чого??

ще й не виходила душа
на холод сніжно-мовчазний:
у теплім тілі, теж німа, —
чекає поклику весни!

рокИ хутчішають з вітри,
та зоставляють лише три,
ті, пОдруги: Віра, Любов,
й Надія... дочекайсь їх знов!!

аж як вбубнявіють часи
всим соком, сенсом з майбуття;
й розквітнемо із ними ми...
тільки так й станеться... Життя!!!