Ролі не міняються віками,-
Мухамед, Христос і Гаутама
розкладають завчено пасьянс...
та людині не дано зміниться,
бо любити вміють одиниці,
а загал переступає шанс...
Я не вмію... бо тримаюсь ревно
за шмаття стосунків, майже прах...
а всі шанси на нове даремно
дарували Будда і Аллах...
й відступили, й відвернули лИця,
а Ісус надії не втрачав,
м'ягко шепотів :
- ти ж Одиниця!
Ти ж Моя улюблена свіча!
Затули повіки,- серце зряче,
щастя, вибране тобі, побачить,
зв'яже міцно почуття, як нить...
і порвать її не будеш взмозі,
й не спітнешся більше на дорозі,
що навчає скептиків любить.
********
Може я, зневірена невдаха,
про яку піклується Господь,
коли-нЕбудь і піду тим шляхом,
возвеличу серце, а не плоть...
Мо, довірюся Христу, як другу,
перейшовши зла широку смугу,
зцілиться душа, окріпне дух...
жде вівцю улюблену Пастух.
Шанс
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118020505588
Свидетельство о публикации №118020505588
Рецензии