Ганна Ахматова Був вiн ревнивим, тривожним та нiжн

Ганна Ахматова «Був він ревнивим, тривожним та ніжним»
- Переклад Володимира Туленка

Був він ревнивим, тривожним та ніжним,
Як боже світило, мене любив.
Для того, аби не співала колишнє,
Білого птаха мого він згубив.

Дозволив, коли під одним були дахом:
«Кохай, посміхайся, вірші -  не гріхи!»
І я закопала веселого птаха
За сірим колодязем біля вільхи.

Йому говорила, що я не заплачу,
Хотіла, та кам’яним серцю не буть.
Я птаха казкового хочу лиш бачить,
І голос чарівний хоч раз, та й почуть!

*****
Анна Ахматова «Был он ревнивым, тревожным и нежным»
 
Был он ревнивым, тревожным и нежным,
Как божье солнце, меня любил,
А чтобы она не запела о прежнем,
Он белую птицу мою убил.
 
Промолвил, войдя на закате в светлицу:
«Люби меня, смейся, пиши стихи!»
И я закопала веселую птицу
За круглым колодцем у старой ольхи.
 
Ему обещала, что плакать не буду,
Но каменным сделалось сердце мое,
И кажется мне, что всегда и повсюду
Услышу я сладостный голос ее.

https://r-19.ru/upload/iblock/881/.jpg