От деда пахнет смертью... Из Ольги Бреславской

* * *

От деда пахнет смертью и костром,
холодным потом и горячим летом,
смородиновым сморщенным дистом,
вчерашним утром и столетним ветром.

От деда пахнет солодом вина,
засохшим хмелем, влезшим на ворота.
Затылок побелили седина
и время, что ушло бесповоротно.

Дед любит послоняться под дождём,
понежиться в свалявшейся перине,
и в пазухе под выцветшим плащом
он носит счастье васильково-синее.

Скрипит костыль, дед по земле бредёт,
и прошло за ним плетётся следом,
а кто-то день и ночь за тем блюдёт,
чтоб петел не забыл разбуркать деда.

Перевод с украинского

ОЛЬГА  БРЕСЛАВСЬКА

* * *

Від діда пахне смертю і дощем,
холодним потом і гарячим літом,
старим як світ порічковим кущем,
вчорашнім ранком і прадавнім вітром.

Від діда пахне солодом вина,
і всохлим хмелем, що поріс над тином.
Потилицю накрила ковила
і посивіла від часу, що сплинув.

І  любить дід ходити під дощем,
і грітись у скуйовдженій перині,
у пазусі під вицвілим плащем
носити щастя васильково-синє.

Мандрує дід, тупцює коштуром,
і човгають смішні намоклі капці.
А хтось вгорі ще відкладе перо
і півень-друг прокине діда вранці.