настояща дружба

Що боліє його Валя попугайчик Гоша
 уже знав

За Валєю страшенно щоденно сумував

А сталось так
що Валя захворіла

Забрала скора
і  Гошу сину доручила

Довго довго лікувалась
За Гошу
дуже хвилювалась

Як же він без неї бідний буде
Чі засумує
чі не забуде

Дні пройшли приїхала з лікарні
А Гоша доживає
наче дні останні

Свої крильця опустив
 голівку низько похилив
Не їв не пив

І літати вже не міг це для Валі наче серед літа сніг

погодувала напоїла поплакала
в душі боліло
слабке тіло затремтіло

В свою кімнату повернулась прилягла
 потім здригнулась
Бачить
Гоша шкандибає
по ковру бреде
плута ніжками перебирає
це  до Валі він іде

На кровать
по прОстині заліз повні очі в Валі сліз
такий немічний і кволий Гоша
 її друг такий хороший
Гоша
пташичко моя
взяла в долоньки пригорнула
Я ж про тебе не забула притулилася
поцілувала

Щоб вони жили і не скучали
Вже ніколи не оставить
 йому пообіцяла


в один день вони помруть
 але ще довго довго і щасливо поживуть

Слово стримують живуть
 з нетерпінням зустріч ждуть
уже здоровий і веселий Гоша і життя у них хороше він виспівує купається як дитятко мале бавиться
По кімнаті радісно літає
 Валю у віконце виглядає
їй на голову сідає витанцьовує як  зустрічає

 У лікарню Валя більше не лягає