Вже вісім років… як тебе немає,
А я ще й досі тебе, мамо, виглядаю,
Мій розум ще не звик і не сприймає,
Тебе нема, а я до тебе примовляю:
«Моя матуся, мабуть ти втомилась,
Присядь на хвильку, я з тобою обіймуся,
Чого ти, моя рідна, зажурилась?
Дивись, як я в оселі швидко приберуся!»
…І знову ранок стукає в віконце,
І нам життя свої закони висуває,
А наша пам'ять, як яскраве сонце
Твою любов, твоє життя не забуває…
І завдяки тобі наш рід триває,
Ти те коріння, що гілки усі єднає,
І вся рідня тебе так поважає,
Ми сильні в єдності, це кожний добре знає!
04.02.2018 р.
Годовщина памяти мамы
© Copyright: Нина Продан, 2018
Свидетельство о публикации №118020410019
Свидетельство о публикации №118020410019
Рецензии