Леонид Глебов. Ярмарка

Днепр шумит на перекатах,-
Эх, деньки  весЁлы,
Дальше,-лес, луга и горы,
Города и сёла.

Городище-будет выше,
Власовка пониже,
Что мне делать в Городище ?
До Власовки ближе.

Всё в оврагах Городище,
За забором- загород,
А во Власовке торжИще-
По три раза в год !

И не чинят там преград,
Будешь всем хороший,
Если с милою душой,
Рассыпаешь грОши !

Разбегаются глаза,
На всякую причуду,
Байки, песни, прибаутки,
Разбитного люду.

Солдатики, петушки,
Медовой формовки,
За прилавками ловкИ
Местные торговки.

Там гречаники вкусны,
Там ватрушки с мясом,
Да наливка с вишенкой,
Да бочонки с квасом.

И таранька и чехонь,
И рулеты в маке,
Жареные шкварочки,
И в садочке раки.

Окна, ведра и круги,
Чашки, плошки, крынки,
Здесь корова и овца,
Там-арбузы, дыньки.

Черевики, сапоги,
Гвозди и сопилки,
И ухваты и горшки,
Чарки и бутылки.

И всего тебе довольно:
Пироги румяны,
Да и весёлый погребок
Шинкарочки Ганны.

Там смугляночка игриво
Угли раздувает,
И глазищами стреляя
В гости зазывает:

-Подходите, не бегите,
Зажурились сласти,
Пухленьки, румяненьки,
Сами лезут в пасти.

Закрутил цыган кнутом,
Лыбется, бормочет:-
Эх, купил бы всё печенье,-
Да карман не хочет...

Будут толпы у лотков
Пёстрые да шумные,
Там где снедь и бакалея,-
Там и басни умные...

Перец, базилик, сандал,
Анис и корица,
И атлАс и кармазин,
И всякая вещица.

Ожерелья и серёжки,
Крашеные ложки,
Пуговки-крючочки,
Кольца и застёжки.

На подносах-хвиги-миги*,
Гостинчики немецкие,
Груши, яблоки, орехи-
И наши и грецкие.

Полухлопок и китайка,
И чепцы парчовые,
Поясочки и платочки,
И шапочки новые.

Нитки, вышивки, картинки,
Ткани бархатистые,
Расписные башмачки,
И цветы огнистые.

ПАночки-весняночки,
Словно маки рдеют,
А за ними всё панкИ,
Соколами реют.

И повеса там гулял,
Пощёлкивал орешки:-
Мол,платите за погляд
Да и за насмешки.

Как индюк надулся вдруг
Ухарь своевольный,
 Что захочет-покупает,
Сам собой довольный.

Дед седой с бандурою,
Рвёт струну, горланит,
Всё о долюшке своей,-
Песней душу ранит:

-Доля моя, доля,
Что ж ты не такая.
Ой, что ж ты не такая,
Как доля чужая ?

Что ж ты не такая,
А совсем другая ?


(*хвиги-миги:укр. лакомства, сласти).

           *

Тече, шумить Дніпро славний,
Дорога весела:
Луги, піски, ліси, гори,
Городи і села.
Городище стоїть вище,
А Власівка нижче;
Чого мені в Городище?
У Власівку ближче.
В Городищі спотикачі,
Тини й перелази,
А Власівка ярмаркує
На рік по три рази;
Тут немає перекору,
Ми самі хороші,—
Гуляй, душа, без кунтуша!
Гиля, гиля, гроші!
Очі скачуть, всюди бачать…
Чого там немає?
Сміх та гомін, співи, жарти,
І музика грає.
Цокотухи, бублейники,
Перекупки з міста,
Офіцери і півники
З медового тіста;
І гарячі гречаники,
І пироги з м’ясом,
Вишнівочка, наливочка
І шаплики з квасом;
І тараня, і чехоня,
І горох, і хляки,
Туленики, крутеники
І в решеті раки,
Вікна, відра, і колеса,
І ночви, і скрині,
І корови, і овечки,
Кавуни і дині;
І линтварі, і чоботи,
І бруски, і цвяшки,
Горшки, миски і макітри,
Чарочки і пляшки;
Усього тобі доволі:
І збіжжя, і снасті,
Ще й весела хатиночка
Шинкарочки Насті.
Чорномаза сластьониця
Жарок роздуває
І до себе, шуткуючи,
Гостей закликає:
— Привертайте, не минайте!
Сластьоночки плачуть,
Пухнатенькі, рум’яненькі,
Самі у рот скачуть.—
Поглядає циган ласо,
Сміється, бурмоче:
— Закупив би все печиво —
Кишеня не хоче.—
А там бринять під ятками
Усякі розкоші:
Бакалія, і ласощі,
І брехні хороші.
Калган, перець, бразолія,
Бодян, і кориця,
І калія, і кармазин,
І дрібна дурниця:
Намистечко, сережечки,
Мальовані ложки,
І гаплики, і гудзики,
І персні, і стьожки;
Солодкії хвиги-миги,
Гостинці німецькі,
Інжир, ріжки і горіхи —
І наші, і грецькі.
Демікотон і китайка,
Очіпки парчеві,
І пояси, і хусточки,
І шапки смушеві;
Пайстра, плахти і памітки,
Шовки, оксамити,
Черевички цяцьковані
І роблені квіти.
Паняночки-весняночки,
Як мак, процвітають,
А за ними паниченьки
Орлами літають;
Тиняється і гульвіса,
Кусає орішки,—
Продаю, мов, добрі люди,
Витрішки і смішки;
Як індик той, всюди ходить
Багатир спесивий,
Що захоче, все купує,
Вередун щасливий;
Біля яток старик сивий
На бандурі грає
І про свою скупу долю
Тихенько співає:
— Доле моя, доле моя!
Чом ти не такая,
О чом же ти не такая,
Як доля чужая?

1890 г.