Себе треба звеселити
Якщо тяжко стає жити
Бо в печалі душа тоне і людина плаче стогне
треба душечку спасати
Від печалі очищати
Я вихожу на поріг мене радує вже сніг такий пухкий блискучий і мнякенький. Білоніжний і гарненький розглядаю я сніжиночку така малесенька як пушиночка
Як зірочка картиночка
Невстигла я налюбуватись як треба вже нам розпрощатись
Ось за нею летять сестрички і в кожної прекрасне личко вони як люди усі різні але гарні і не грізні мені щиро посміхаються летять
Радіють між собою бавляться на шубку на рукав сідають і зімною розмовляють
оце щастя
© Copyright: Вера Деревьянко, 2018
Свидетельство о публикации №118020305841
Свидетельство о публикации №118020305841
Рецензии