Пахне лютий морозцем i трiшки вчорашнiм дощем

За вікном править лютий, втім сніг витікає струмками.
Де-не-де в підворітті сіріють горбки кучугур.
Сірий день. Ніби хмари прибиті до неба гвіздками,
Лиш надвечір на заході мріє червоний ажур.

Сірий тон у безсоння природно: то раб, то володар,
А роз'ятрена думка формує точнісінькі сни.
Я б у березень йшла – де дрімає півсонна природа,
Там підсніжник укрив непривабливі шати весни.

Я б іще ризикнула у квітень піти білосніжний,
Серцем слухати надто зворушливу пісню полів.
Дніє вже. Купол неба тепер перламутрово-ніжний,
На душі розпогодилось, й настрій ледь-ледь посвітлів.

Сонце будить, купає в промінні примари недавні,
Пахне лютий морозцем і трішки вчорашнім дощем.
Завтра зникне мій слід ненароком в духмяному травні,
Там з тобою зустрінемось ми під бузковим кущем.
 
Травень хутко втаїть прозаїчності нашу рутину,
І оберне у мрію мої чудернацькі думки.
Ти змалюєш віршами у відповідь іншу картину,
Певна, кращу моїх, хоч і я не побачу рядки.

Переклад на російську. Сердечно дякую.

http://www.stihi.ru/2018/02/03/9249  Екатерина Синесгерева

http://www.stihi.ru/2018/02/04/8527 Ольга Кайдалова-Алымова