Сонце в хмарах заблукало
Не ясніє променисто.
Мабуть, то небесна ткаля
Сткала полотно імлисте.
Конопляну скатертину
Розстелила на блакиті...
Та не вгледіла шпарину -
І ген-ген, тієї ж миті,
Голубінь на землю ллється,
Й промінь сонця золотавий
Крізь коноплі сірі рветься
І всміхається лукаво.
Свидетельство о публикации №118020312211
Петренко Ольга 11.03.2018 02:00 Заявить о нарушении