Є люди, за якими я сумую:
Минає день із ними, наче мить,
А спрагу спілкування не втамую -
Знов хочеться їх чути, аж щемить!
Є люди такі затишні!.. І страшно
Утратить їх безмежнеє тепло:
Без них душа смуткує, сіромашна,
І не літає, втративши крило...
Є люди, наче найрідніші руки:
Надійні, справжні, щирі і міцні.
Обійми ті ховають від розпуки
І зігрівають у студенні дні...
Яке то щастя, що такі є Люди,
Близькі думками, серцем і чуттям,
З якими вірю, що все добре буде,
З якими більше у житті життя!
Люди
© Copyright: Петренко Ольга, 2018
Свидетельство о публикации №118020312156
Свидетельство о публикации №118020312156
Рецензии