Прощання

Через села в село,
землю орану,
з цього місця в міста,
в доли долами,
не здолає журба,
сумом сповнена,
 синю річку надій
замиловану.
Як отую тугу,
що не зміряна,
як свободу оту,
що не схилена,
за життя молоде,
не змарноване,
і за землю святу,
не покорену.
Лише подихом
світлого променя,
свою душу зігрій
в небі зорянім,
простягаючи в світ ізобіліє,
оповите в стрічки білі- білії.
Нехай тут полетить,
миру сповнене,
хай по світу біжить
швидким оленем,
ізобіллям краси,
що не страчена,
щоб омріяне все
стало баченим.
Ізобілія вам,
люди добрії,
довголіття рокам,
в чистім обрії,
не ужитись війні
серед щирості,
не пройти ворогам,
поряд з вірністю.
Ізобілія вам,
наші дітоньки,
хай несуть ластівочки
вам пісеньки,
хай у радості цій
щастя ластиться,
в калиновім гаю,
цвітом скраситься.
Ізобілля тобі,
лютий ворогу,
все що хочеш, проси,
ставши в сторону,
милосердя візьми
з мрії- стрічечки,
на щасливії дні,
мирні ніченьки...
2015р.