Коли мале заплакало дитя,
летіли білі птахи до колиски,
летіли білі птахи звідтіля,
де сни витали в місячному блиску.
"Ой люлі - люлі, спи дитя, засни,
нехай заснуть назавжди сум та горе,"
і чудо- птахи те дитя несли,
туди, де на широкому роздоллі,
зустрілись два споріднені шляхи,
немов в одній натрудженій долоні,
бабусі щирість, материнський спів,
заквітчані одним небесним лоном.
Ось сіли птахи,ти їх не зови,
і тихо- тихо щастя навівають,
й женуть від долі хижий крик сови,
все спить давно, лиш сни не засинають.
Й коли стомилась рідна тут душа,
то по доріжці в срібному потоці,
лилась добра небачена краса,
і закривались, посміхнувшись, очі...
2014р.
Над колискою
© Copyright: Ангелина Длинка, 2018
Свидетельство о публикации №118020310725
Свидетельство о публикации №118020310725
Рецензии