Моiй донечцi

Твоя привітна посмішка,
моя красуне доню,
немов ласкаве сонечко,
немов калини гроно,
в тобі, моя ріднесенька,
і щастя і натхнення,
доросла і малесенька,
все до сердечка линеш.

Зірвем з тобою синій льон
отам за небограєм,
зів"єм з нього доріженьку,
нехай від зла тікає,
по сині, сині росяній,
а може, по камінню,
не гострому, покатому,
в прозорій річці синій.

Ось крок, і ніжки лагідно
у вільний край ступають,
так легко, ніби крапельки
що в річку з ніг стікають,
щоби тобі не стрітися
із лютими штормами,
ступай повільно, донечко,
а мрію вкрий зірками.

Легенька, ніби ластівка,
нехай летить щодуху,
повільна, ніби лялечка,
що в ліжечку із пуху,
щоби красуня донечка
із мрією дружила,
стрімкою і спокійною,
щоб не забракло сили.

Ось крок, ще крок,-
повільненько,
а там- нехай невпинно,
то до земельки щільненько,
а то - у небо синє,
то ласкою,мов казкою,
то строгістю для щастя,
щоб на твоїй доріженці
не стрілися нещастя.
2014Р.