Куда уходят кобзари перевод на украинский

Куда уходят кобзари (Анатолий Поперечный, http://www.poperechny.ru/tvorchestvo/stihi/58)

Куда уходят кобзари,
Певцы народной доли?
Как будто встали до зари
И растворились в поле.
Святые пахари надежд,
С небес окинув пашни,
Глядят сурово из-под вежд
На нас, как на пропащих,
На суету сует живых,
Мирян смешные козни,
Перебирая судьбы их,
Как будто струны кобзы...
Глядят о усмешкой кобзари,
Верша свой суд извечный:
Что ж ты уходишь от земли
Все дальше, Поперечный?!
И я молчу.
Не смею я,
Промолвить даже слова.
Она во мне,
Моя земля,
Вот, шевельнулась снова.
Она вдруг скрипнет на зубах,
Когда — столбами — буря
Пойдет куражиться в степях,
Прожженных, рыжих, бурых...
И я шепчу себе:
— Умри,
Но верен будь завету,
Что завещали кобзари
Земле и всему свету.

КУДИ ВІДХОДЯТЬ КОБЗАРІ (вільний переклад П.Голубкова)

Куди відходять кобзарі,
Співці народу долі?
Неначе встали до зорі
І розчинились в полі.

Святі ці орачі надій,
З небес на наші пашні
Суворий погляд з-під повік
Й на нас, як на пропащих,

На суєту суєт живих,
Мирян смішні курйози,
Перебирають долі їх,
Неначе струни кобзи...
Дивляться хитро кобзарі,
Одвічний суд їх - речний:
Що ж ти відходиш від землі
Все далі, Поперечний?!

І я мовчу.
Не смію я,
Промовити ні слова.
Вона в мені,
Моя земля,
Ось, ворухнулась знову.

Вона вмить рипнеть на зубах,
Коли - стовпами - буря
Чи то кураж піде в степах,
Рудих, затятих, бурих...

Я шепочу собі:
- Помри,
Та вірний будь завіту,
Заповіли що кобзарі
Землі і всьому світу.