Пiсня журавки

Широким степом ген понад землею,
летять в сніги закуті журавлі,
журавка мати з думою своєю,-
ой журавлі, ой діточки мої,

скажіть, чом обгоріло ваше пір"я,
скажіть, чом несете журливий плач,
хто прийме вас на чистому подвір"ї,
з долоні в світ зерно душі подасть...

Скажіть, невже задарма вас зростила,
в пилку над спілим житнім полотном,
в повітрі золотавім майоріли,
а зараз сніг та віхола кругом...

...Давно у річці лід, не сині хвилі,
не вгамувати спрагу там повік,
а ви, мої нещасні, відлетіли,
не спів понесли, а сердечний крик!-

-і  поки сум журавка гамувала,
розсипався понад рікою сміх,-
і діти не вгамовною юрбою,
зміряли слідом невблаганний сніг...

...Журавликів дитячі руки гріли,
дали напитись чистої води,
й рожевими в серця їх полетіли,
оставивши свій дотик назавжди...

...Пройшли роки і діти підростали,
й самі пускали в небо журавлів,
але невпинне світло не згасало,
бо милосердя прагне справжніх див...

поглянь туди- вже час їм відлетіти,
спалити сяйвом чорну кіпу хмар...
ой журавлі, ой любі мої діти,
там не живіть, де смута та обман...

А сядьте на ошатні віти правди,
лиш правди сила може вас скріпить,
щоби нещастя й зради вам не знати,
й не знати вам як ненависть крушить...

Хай цей політ ніколи не скінчиться,
рожевий подих землю обійме,
і в світлі істин білий світ скупнеться,
бо час цей не минучий вже настав!
2014р.