Калиновий гай

...Гаряча сльоза затремтіла,
у гай калиновий злетіла...
У гай калиновий злетіла,
а там- виспіває дозвілля...

Сльозинка- дівчина припала,
калину матусю питала-
куди мені, бідній, подітись?
Як в сукню весільну вдягнутись?

...Калина матуся палала,
дівчину- сльозу научала-
тобі би весни дочекатись,
щоб в холод зими не убратись...

...Літала сльозина, літала,
а там і зима наступала,
вже гай калиновий стомився,
вже голими вітками вкрився...

А дівка була не вблаганна,
а дівка була не слухняна,
в снігах- холодах все блукала,
все сукню весільну шукала...

...Ось віхола раптом подула,
сльозинку у лід одягнула,
дівчинонька тихо схилилась...
заснула... й весной пробудилась...

...Тепер вона- біла ромашка,
закоханим скаже завчасно-
чи любить миленький, чи ні,
а чи... дочекатись весни...?

А гай калиновий палає,
матуся дітей всіх благає:
себе бережіть, діти любі,
не шліте душі своїй згуби...
2001р.