Поезiя останнього снiгу. Василь Мошуренко

   Перевод с украинского

 Оригинал
Василь Мошуренко




ПОЕЗІЯ ОСТАННЬОГО
СНІГУ

Падає тихо сніг…
(І це вже – поезія.)
Ямбом-хореєм ліг…
Немов, на лезі – я.
Дактелем-амфібрахієм –
сніг ліг до ніг, як пес…
Крутить зимова мафія!
Падає сніг-анапест…
Вітер крутнув – верліброво!
І… за рядком – рядок:
Падає сніг довірливо…
Палець ляга…
на курок.
Пострілу – буть чи не буть?
Сніг запорошує скроні…
І, як розлита ртуть, –
срібно блищить
на долонях.
Падає білий сніг…
І – аби не гірше!
Тихо на душу приліг –
білим-пребілим віршем.
Сніг – так пухнасто… ліг!
Березень…
І: на лезі – я…
Римами на поріг – сніг!
Поезія…               


  Вольный перевод Инны Гавриловой

Падает  - лёгок и тих
снег... (и в паденье  –  поэзия)
Ямбом с хореями в стих
лёг,  будто сам  я –  на лезвия.
Дактилем иль амфибрахием  –
снег лёг собакой у ног...
Зимняя белая мафия
правит анапестом слог...
Ветер верлибры заверчивал
в строки стиха и меж строк...
Снег лёгким пухом доверчиво
щупал, как пальцем
курок.
Выстрелу  - быть иль не быть?
Снег у висков мёл порошею...
В мокрых ладонях стал стыть
каплею ртути продрогшею...
Падает... падает снег...
Пусть будет светлым падение!
В душу попав, тешил грех
белым стихотворением.
Снег -  так пушисто прилёг!
Март  на дворе…
я - на лезвие…
Рифмами снег -  на порог!..
Это уже  есть - Поэзия!


  31.01.2018г.

 Картина, масло. художник М.Николаенко.