Вышиваю картины

              Вишиваю   картину.

Свого  життя  вишию  картину,
На  полотні,  що  виткано  в  садочку,
Нитки  візьму  у  літа  з  серпантину,
В  осені  оранжеву  сорочку.

Заграють  сонця  промені  на  лірі,
Впадуть  у  сині  ночі  зодіаки,
Між  житами  ляжуть  ранки  сірі,
Кров  свою  проллють   червоні  маки.

Звеселивши  душу  колоритом,
Жоржини  відцвітатимуть  пахучі,
Осінь  завітає  із  візитом,
Вітер  ночуватиме  на  кручі.

Випю  літо  спраглими  вустами,
Буду  довго  в  осені  полоні,
Ляже  листя  жовтими  пластами,
Запряже  в  повозку  грудень  коні.

Повезуть  ті  коні  юридиві,
В  срібно-білі  зимні  заметілі,
Щоби   дні  життя  мого,  мінливі,
Соловейком  воскресити  в   тілі.

Заспіває  березень  струмками,
Пролісками  ляже  у  долині,
Пасхою  з  ізюмом  й  писанками,
Будуть  снитись  ранки  журавлині.

Зачерпну  водиці  із  озерця,
Зачерпну  із  неба  мідні  зорі,
Музикою  ляже  в  моє  серце,
Трояндами  вишиті  узори.

Щасливу  долю  внукам  напророчу,
Бажаю  миру  моїй  Батьківщині,
Подяку  Богу  й  долі  я  шепочу,
За життя  мого   вишиті  картини.

Автор:  Н.П.Рубан.