Парасольки мрій моїх високих
Влітку не розкрилися чомусь…
Я ночей боялась чорнооких,
Думала, що в них я загублюсь…
Ранки теж тривожили холодні,
І будив печаль спекотний день.
І мої всі мрії благородні
Десь на дні ховалися кишень.
Вони всі – як згублені монети,
І ніхто за ними не нагнувсь…
Мої мрії – зламані кларнети,
Що їх жоден палець не торкнувсь.
І дрімають мрії в сповиточку
День і ніч. Коли я їм наснюсь?
У твоїм вишневому садочку
Листом клена мрійно загублюсь…
А коли надійде тиха осінь,
Я вночі їй тихо помолюсь…
Щоби мрії тихі, безголосі
Дощем в душу капнули комусь…
Мои мечты
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2018
Свидетельство о публикации №118013111775
Свидетельство о публикации №118013111775
Рецензии