От потерь не поникла я! Из Елены Каминской7

На http://www.stihi.ru/2017/12/26/8605   

Завершились внезапно, нежданно
Море ласковых слов,
Поцелуи и нежности…
Счастье кануло вихрем, спонтанно –
Был понять не готов
Чувств иных неизбежности.

Лабиринтом скитался без толка...
Поиск пуст. Был таков,
Потерял  там ни капельки…
Хоть рубашка на теле промокла,
Разве это – любовь?
Ветка сломлена слабенька…

Но она отрастёт, возродится…
После белых снегов.
Пташки вновь зачирикают!
Я живая в любви, словно птица,
Не имея долгов,
От потерь не поникла я!

    2.01.2018

Закінчи’лося все достроково:
Море лагідних слів,
Поцілунки і ніжності…
Загубилася щастя підкова,
Бо пройти  не зумів
Почуттєві розбіжності.

Лабіринтом блукав божевільно,
Що шукав – не знайшов,
І згубив там -  ніскілечки…
Хоч змокріла сорочка натільна,
Та хіба це любов?
Просто - зломлена гілочка…

А вона відросте, забуяє,
Після білих снігів
Знову пташка співатиме!
У живому коханні ще я є:
Не лишаю боргів,
Не сумую за втратами!