Спить немовля, дрімає мати.
А за віконцем ніч сумна:
Блукає тінню біля хати
Зловісним привидом війна.
І безнадію на дорогу
Кидає, наче те сміття,
Несе безвихідь и тривогу,
І забира чиєсь життя.
А зорі падають із неба,
Ущербний місяць над селом.
Вже небагато йому треба,
Щоб в обрій втиснутись чолом.
Чатує пес біля порогу,
Очей не зводить ні на мить.
А тиша, сповнена тривоги,
Принишклим болем аж гірчить…
Від незбагненної утрати
Не заховатись уві сні…
Над немовлям дрімає мати.
А батька вбили на війні…
Спить немовля
© Copyright: Валентина Комина, 2018
Свидетельство о публикации №118012911615
Свидетельство о публикации №118012911615
Рецензии
Очень трогательные строки, Валентина.
Мне понравилось.
С уважением Надежда.
Надежда Гуренко 02.02.2018 21:37 • Заявить о нарушении
Мне понравилось.
С уважением Надежда.
Надежда Гуренко 02.02.2018 21:37 • Заявить о нарушении
Спасибо за добрые слова, Надежда. Трогательно, только грустно... Успехов Вам и МИРА! С теплом
Валентина Комина 03.02.2018 22:06 Заявить о нарушении
Валентина Комина 03.02.2018 22:06 Заявить о нарушении